Є усамітнення та самотність. Самоти шукають, самотності біжать. Жахливо, коли з твоєю кімнатою ніхто не пов'язаний, ніхто в ній не дихає, ніхто не чекає на твоє повернення.

Ми вперто відгороджувалися від усіх, доки не залишилися вдвох. Втім, ти, напевно, не замислювався над цим, адже ти ніколи не був у такому становищі, як я. Ти ніколи не був сам. У тебе завжди була я. Я завжди був ти. А зараз у тебе є Бетані, а я не маю  нікого.

Втішає тільки найпростіше. Вода, подих, вечірній дощ. Тільки той, хто самотній, розуміє це.

Людина буває сильною, коли стає самотньою. Одинак ​​відповідає тільки за себе. У натовпі ж індивідуум приречений жити думкою натовпу... стада! А найкращі думки таки народжуються в трагічній самоті.

Ти повинен знати: всі жінки невиліковно хворі на самоту. Від цього все незрозуміле вам, чоловікам, несподівані зради і... все! Ніхто з вас не шукає, не прагне такої близькості до людини, як ми.

І раптом він виявив, що він один. В нього нікого не було. Навколо сплять люди і всі вони люблять мене, я це знаю, я багато разів це бачив. І все-таки я один, наче вони раптом померли або стали моїми ворогами.

Люди самотні, тому що замість мостів вони будують стіни.

Єрусалим вирував життям. Але Альтаїр ще ніколи не почував себе таким самотнім.

Як приємно лежати нерухомо на дивані та усвідомлювати, що ти один у кімнаті! Справжнє щастя неможливе без самотності.

Найстрашніша самота — не мати справжніх друзів. (Той, хто позбавлений щирих друзів, справді самотній.)