Є дороги, які потрібно пройти самотужки.

Немає гіршої самотності, ніж самотність удвох.

Ось що таке, зрештою, самотність: закутатися в шовковий кокон своєї душі, звернутися в лялечку і чекати на перетворення, а вже воно не забариться. Пережите служить тобі їжею, та й до того ж через телепатію ти живеш життям інших людей. Смерть та воскресіння, нова школа для нового, невідомого буття. На самоті ти сам собі пан. Ніхто не контролює твоїх думок, а отже, чужі смаки та забаганки не тиснуть більше на тебе. У цій знову набутій свободі розквітає душа, і наповнює її відтепер умиротворення і тиха радість, почуття впевненості та повної відповідальності за себе.

Потрібно мати сильне серце, щоб жити без коріння та на самоті.

Фігова штука - самотність. Сидіти і знати, що у світі нікому немає  до тебе справи. А найприкріше, що навіть поговорити про цю проблему буває ні з ким.

Кинута. Коротке дурне слово. Можна тисячу разів читати про це в книгах, тисячу разів думати, що не знайти сюжету банальнішого. Це так… Але лише доки не покинуть тебе. А тоді можна нескінченно говорити про банальність тьмяному дзеркалу, звідки безглуздо дивляться на тебе порожні згаслі очі.

Вона втомилася обіймати подушки, зігріватись лише завдяки ковдрам та переживати романтичні моменти виключно уві сні. Втомилася чекати, щоб день пройшов якнайшвидше і наступило завтра. Сподіватись на те, що кожен наступний день буде краще та простіше. Але так ніколи не виходило. Вона  працювала, оплачувала рахунки і лягала спати, хоч толком і не спала. Кожного ранку вантаж лежав на її плечах, ставав важчим, і щоранку їй хотілося прийти швидше ввечері і вона могла повернутися в ліжко, обійняти їх подушки і закутатися в теплі ковдри.

Успіх без кохання - самотність.

Самотність
за мною по п'ятах крадеться.
З дому вийду,
вулицями та провулками
побреду, ліхтарями підсвічений.

Свій головний урок я засвоїв без вчителя: зрештою, всі ми самотні й навколо нас нічого, крім холодної чорної пустелі вічності.