Напевно, одне з найпоширеніших почуттів — це самотність. Впевнений, що цієї конкретної хвилини тисячі людей почуваються самотніми. Можливо, тому що тебе покинули... можливо, тому що ти не настільки самостійний, як думаєш... можливо, тому що розумієш, що мусив зробити щось по-іншому, а може, тому що ти не настільки гарний, як думав. У будь-якому разі, навіть на самому дні самотності є вибір: ти можеш насолоджуватися жалістю або плюнути на неї. Це твій вибір.
Коли знаєш, що в тебе на світі немає проблеми, то відразу ж зникає бажання забитися в кут і шкодувати себе.
У світі все взаємопов'язане і ми частина цього круговороту. А тому в Світовому Древі ніде не може бути гілки, що самотньо стирчить: десь і вона пов'язана з якоюсь іншою гілкою. Коли відчуваєш це єднання зі світом, живеш у гармонії з природою, всі проблеми йдуть.
Я відчував таку відчайдушну самотність, що хотів було накласти на себе руки. Утримала мене думка, що моя смерть не засмутить нікого, нікого на світі і в смерті я виявлюся ще самотнішим, ніж у житті.
Воістину сильні чоловіки та жінки часто бувають самотні, бо від них віє холодом.
Впустіть мене. Я не скажу ні слова. Я буду мовчати. Я тільки хочу послухати, про що ви кажете.
І як же важливо відчути життя не поодинці, а з кимось разом. Тому що разом завжди сильніше, ніж самотужки.
Ви помічали, що особливо самотнім почуваєшся саме у знайомих із дитинства місцях, куди повертаєшся з якимись передчуттями та очікуваннями незвичайного? А там уже все чуже.
Якщо мандрівник не зустріне подібного до себе чи кращого, нехай він зміцниться на самоті: з дурнем не буває дружби.