Один бути ніхто не любить. Просто силоміць нікого з собою спілкуватися не змушую. Від цього одні зневіри.

Огидні ці недільні дні самотніх жінок: книга, яку читаєш у ліжку, всіляко намагаючись затягнути читання, переповнені кінотеатри, можливо, коктейль чи обід у чиїйсь компанії; а вдома після повернення — неприбрана постіль і таке відчуття, ніби зранку не було прожито ще жодної хвилини.

Усі люди самотні, навіть у натовпі. У пілота є другий пілот і команда, і у Кейза поруч колеги - тільки простягни руку. Але важлива не ця близькість. Вона  нічого не означає, коли людина замикається у своєму внутрішньому світі, куди нікому немає  доступу, де вона залишається віч-на-віч зі своїми спогадами, з розумінням і свідомістю того, що відбувається, зі своїм страхом. Зовсім один - з тієї хвилини, як народився , і до самої смерті. Завжди постійно один.

Що ж, пий цю бурду надії, каламутну, солодку жижу, надії мої не справдилися, адже я думав, що хоч тепер, хоч тут, де самота в такій пошані, вона розпадеться лише надвоє, на тебе і на мене, а не розмножиться, як воно розмножилося - галасливо, дрібно, безглуздо.

- Класна у вас робота, хлопці.
— Бути мисливцем — не робота, Адаме. Це життя. Ти вчишся на медика. У тебе є дівчина, друзі? (Адам киває). Більше ні. Якщо ти цим займатимешся, то не зможеш дозволити собі жодних зв'язків. Ніколи. Це слабка ланка. Ти підставиш цих людей під удар, вб'єш їх. Така ціна. Ти без оглядки пориваєш із усіма.

Я тепер замкнувся в собі. Я нікому не говорю вже, у що я вірю, про що думаю, що люблю. Приречений на жорстоку самотність, я дивлюся навколо, але думки своєї не висловлюю ніколи. Що мені до ідей, розбіжностей, вірувань, насолод. Я не можу нічим поділитися з іншими і охолодився до всього. Думка моя незрима і незбагненна. На звичайні запитання я відповідаю загальними фразами та посмішкою, яка каже:«так», якщо мені не хочеться витрачати слова.

Людина в морі ніколи не буває самотня.

Єдине, що може бути гірше за самоту — це коли інші люди знають, що ти самотній...

Напевно, одне з найпоширеніших почуттів — це самотність. Впевнений, що цієї конкретної хвилини тисячі людей почуваються самотніми. Можливо, тому що тебе покинули... можливо, тому що ти не настільки самостійний, як думаєш... можливо, тому що розумієш, що мусив зробити щось по-іншому, а може, тому що ти не настільки гарний, як думав. У будь-якому разі, навіть на самому дні самотності є вибір: ти можеш насолоджуватися жалістю або плюнути на неї. Це твій вибір.

Я ніколи не був одинокий, я просто один.