Серйозній людині потрібні друзі. Коли все руйнується, у нього залишаються його боги. Але я не маю  ні друзів, ні богів. У мені, як і у вас, живуть пристрасті, і ніщо не може зрівнятися з пристрасним бажанням досконалої дружби, дружби interpares, серед рівних. Що за п'яні слова — interpares, слова, в яких втіха і надія для такого, як я, який завжди був самотній, який завжди шукав, але ніколи не зустрічав того, хто точно йому підходить.
Іноді я виливав душу в листах сестрі, друзям, але коли я стикаюся з людьми віч-на-віч, я сором'язливо відвертаюся.

Самотньому скрізь пустеля.

Повірте мені, я знаю, що таке відчувати себе цілком самотньою... а найгірша самотність у світі — це ізоляція, в яку ти потрапляєш, коли тебе не розуміють. І така ізоляція здатна призвести до того, що людина не сприймає реальність адекватно.

Самотність і відчуття, що ти нікому не потрібен, — найжахливіший вид злиднів.

О, повернення самотності,
Коли відвикнеш від нього...

Занадто багато хто залишається наодинці тому, що бояться образ. Ми боїмося піклуватися про людей, бо боїмося, що інші не подбають про нас.

Тепер мені за тридцять і що попереду? Одна сіра імла, нудне, одноманітне продовження надалі; розпочати нове життя пізно, продовжувати старе неможливо. Скільки починань, скільки зустрічей... і все закінчилося ледарством і самотністю.

Самотність - нормальний стан людини. Навчися миритися з ним. Його непомітна дія будує храм твоєї душі.

Найбільші пригоди не стоять нічого, якщо їх нема з ким розділити.

— Мені не вистачає теплоти, —
сказала  доньці.
Дочка здивувалася: — Ти
мерзнеш І в літні дні? - Ти не зрозумієш, ще мала, -
зітхнула мати втомлено, -
А дочка кричить: - Я зрозуміла! —
І тягне ковдру.