Буває, що люди розлучаються, а емоційний зв'язок залишається. Це як наркотик. Ти і незаміжня, і не вільна.

У Росії розлучаються назавжди.
У Росії одне від одного міста
настільки далекі,
що я здригаюся, шепнувши«прощай».

Якщо і так все закінчено – чи не все одно, яка фраза буде останньою?

Любити когось — це все одно, що плисти обом в одному великому човні, і якщо один розлюбив, то треба почекати, поки човен пристане до берега, щоб інший міг дістатися до суші.

- Як жахливо! Ви прожили разом так довго... Мені справді дуже шкода... Сподіваюся... ти знайдеш когось... Вибач, я невдало висловився, просто мені так шкода...
- Ти дуже вдало висловився, мій хлопче. Знайти когось… о так… це зовсім не просто. А знайти взаємне кохання ще складніше.

Найправильніше при розлуці - піти.

Тільки якщо остаточно розлучишся з людиною, починаєш по-справжньому цікавитися тим, що її стосується. Такий один із парадоксів кохання.

Я зганьблена, а він — ні. От і все. Звичайна історія чоловіка та жінки, так було і так завжди буде. І кінець її — звичайний кінець. Жінка страждає. А чоловік іде вільним.

хтось пам'ятає нас разом, заради такого кадру
нічого,
нічого,
нічого не шкода.

Пари розпадаються через те, з чого створені.