Жоден класик не склав би іспиту з власних творів.

У тому й заслуга художника: він знаходить у дурній людині проблиски найяскравішого здорового глузду; у забитій, втраченій, знеособленій людині він шукає і показує нам живі, ніколи незаглушені прагнення і потреби людської природи, виймає в самій глибині душі захований протест особистості проти зовнішнього насильницького тиску.

Він [Чехов] жорстоко виганяв із прози такі слова, як«апетит»,«флірт»,«ідеал»,«диск»,«екран». Вони викликали в нього огиду.

Розумний письменник нікого читає.
Читати тих, хто пише гірше за нього, немає  сенсу.
Читати тих, хто пише краще, - тільки засмучуватися.

Я не сказав ні слова, пішов у тумані. І незабаром знову забув. І зовсім не думав, що став письменником.

Ні! не для світла я писав -
Він чужий захопленням натхнення.

Якби я була людиною, з мене, може і вийшов би хороший художник. Але, може, я така сволота, що з мене вийде добрий письменник.

Любити письменника і потім зустріти його — все одно, що любити гусячу печінку і потім зустріти гусака.

"Писати мемуари - все одно що показувати свої вставні зуби", - говорив Гейне. Я швидше дам себе розіп'яти, аніж напишу книгу«Сама про себе».

Талановитий читач, як і талановитий слухач, — нагорода, успіх для будь-якого творця, автора, це їхній союзник, однодумець, співпереживач.