Я не можу назвати письменника, чиє життя було б кращим за моє. Мої книги всі видані, мої книги є у всіх шкільних бібліотеках і, коли я виступаю перед публікою, мені аплодують ще до того, як я почну говорити.
Будь-який рядок великого письменника стає дорогим для потомства.
— Брешеш!
— Письменники, Надюха, не брешуть, а вигадують...
Коли величезна тиша і морок обрушується на вашу душу, тільки тоді народжуються найшаленіші ідеї. Їхнє світло підбадьорює вас, заспокоює, і ви вірите в їхню благотворність. Їхня чистота підкорює вас, їхній блиск вас радісно сліпить, і ви впевнені, що це сяйво істини. З цього моменту ви відкидаєте страхи, стриманість, готуєтеся порозумітися зі світом, підкорити простір, виплеснути своє серце на клавіатуру комп'ютера.
Усі письменники починають із шару правди, хіба ні? Інакше їх історії здавалися б грудкою цукрової вати — смак, що обходить навколо повітря.
Ми зовсім не лікарі - ми біль.
Важко знайти більшого параноїка, ніж письменник, який вірить у глибину душі, що пише нісенітниця.
У мене вдома є боксерська груша у формі чоловічого торсу. Коли я пишу, він грає в цьому процесі настільки важливу роль (разом з тим, я не хотів би вдаватися в подробиці), що я сприймаю його як співавтора.
Іноді простіше позбутися надмірної ваги, ніж надлишкового слова.
Читача обурює найменша вільність у деяких справжніх письменників, тому що вони нічого не зробили для того, щоб догодити йому, і не почастували його вульгарністю, до яких він привчений.