Новела дає письменникові цю владу — владу керувати часом, створювати драму очікування, несподіванки, смикати за ниточки почуття та інтелекту, а потім раптово опустити завісу.

«Це під силу лише великим письменникам, — говорив він, — чи великим політичним діячам. А я щось не бачу в нашій країні, — говорив він, — ні великих письменників, ні великих політичних діячів».

Ні Толстой, ні Достоєвський не будуть популярні в наш час, адже жодна їхня думка не влізе ні до Твіттера, ні до статусу Вконтакте.

Три речі може зробити жінка для російського письменника. Вона  може годувати його. Вона  може щиро повірити у його геніальність. І, нарешті, жінка може дати йому спокій. До речі, третє не виключає другого та першого.

Всі великі письменники починали зі шкіряної палітурки і гучної назви.

Знову відкрита кимось істина або новий промінь світла, кинутий ним на якусь незвідану область, можуть вразити іншу мислячу істоту і привести її в стан радісного і надихаючого збудження.

І якщо вже говорити відверто, з усіх авторів я найвище ціную лише тих, хто змушує особисто мене читати не відриваючись.

Правильно підібране ім'я  приносить мені велике задоволення. Коли я пишу, я завжди починаю з імені. Спочатку ім'я  – потім історія, а не навпаки.

Письменник – це менше, ніж людська особина. Або, якщо він талановитий, це купа розрізнених особин, незважаючи на всі їхні потуги злитися в одну. Сюди ж я відношу акторів: вони так зворушливо намагаються не дивитись у дзеркала, прямо відвертаються від дзеркал і ловлять своє відображення в нікелі шандалів.

Письменницька робота – річ дуже особиста. Пишеш те, що хотів би бачити сам. Я пишу свої особисті нав'язливі ідеї та сподіваюся, що люди їх поділять.