Секрет свободи – у бібліотеці.

Як можна було таким дрібним шрифтом надрукувати? Заощаджують на культурі... Варвари!

Книгарні завжди нагадують мені, що у світі є хороші речі.

Провівши його через їдальню до кімнати з величезною дубовою шафою, Тоня відчинила дверцята. Павло побачив кілька сотень книг, що стояли рівними рядами, і здивувався небаченому багатству.

— Я вважаю за краще книги людям, люди розчаровують.
— А книги на вашу, ні?

Книжечку написати — це, братику, не кишеню в трамваї вирізати, іноді перед її виходом заповіт писати доводиться...

Коли книга закінчена, починається її життя.

Звичайно, з обивательської точки зору, будь-яку книгу і справді читати набагато довше, ніж подивитися по телевізору кіно або перегорнути журнал коміксів. Все-таки читання — це особлива форма життєдіяльності, яка вимагає перебувати в тексті надто довгий час.

Писати треба лише тоді, коли нестерпно терпіти, коли лопається гололва і ллються сльози. Треба, щоб думка дозріла настільки, щоб ви горіли нею, плакали над нею, щоб вона  отруювала вам спокій, - тоді пишіть.

Прочитані книги значно менш важливі, ніж непрочитані. Бібліотека повинна містити стільки невідомого, скільки дозволяють вам вмістити ваші фінанси, іпотечні кредити і нинішня складна ситуація на ринку нерухомості. З роками ваші знання і ваша бібліотека зростатимуть, і ряди непрочитаних книг, що ущільнюються, почнуть дивитися на вас загрозливо. Насправді, чим ширший ваш кругозір, тим більше у вас з'являється полиць із непрочитаними книгами. Назвемо ці збори непрочитаних книг антибібліотекою.