Я сам не до кінця усвідомив, чому вибрав саме ці книги, якщо не брати до уваги звичайного нападу бажання змінитися, який трапляється з людьми в книгарнях.
У деяких книгах дуже багато правди. В інших — надто мало брехні. Людям це читати не варто. Нехай живуть із тією історією, до якої звикли.
Кожен, хто приїжджає на Таїті, пише книгу про свою подорож. Щоб книгу купували, у ній неодмінно треба розписувати рай. А інакше хто її читатиме?
На чужих помилках навчатися неможливо.
Кожен у своєму житті робить лише свої помилки і по-своєму їх виправляє. Ти з собою з життя тільки досвід винесеш; якщо все життя жити за чужий рахунок, то й забрати буде нічого. Сам себе обкрадеш.
Кожна людина охочіше та уважніше вивчає те, що й без того знає. Добра книга не дарує тобі одкровення, хороша книга зміцнює тебе в твоїх самостійних припущеннях. Вона звертається не до спраги інформації, а до твоїх страхів - дає зрозуміти, що ти не один, є ще хтось, кого мучать ті ж питання, що й тебе.
Все велике стверджує себе як якесь«всупереч» - всупереч горю і муці, всупереч бідності, занедбаності, неміч і тисяч перешкод.
Коли за століття, коли зотліли кістки і розсипався мармур, ми говоримо про минуле спокійно і розважливо. Правдиво. Коли ж події відбуваються у нас на очах, коли ми є їхніми учасниками, важко залишатися незацікавленим. Запальність, експансивність, жовчність — погана підмога, але... чудовий документ. Ніхто не знає, яка парадигма переможе в майбутньому, а ось залишити документ, що протікає теплою кров'ю, — велика користь для історії.
Книги - це переплетені люди.
Людина має бути здоровою, для цього треба займатися тренажерами, а не розумними книжками, від них очі псуються.
Даремно думають, що читання - це втеча від життя, навпаки, це зустріч з квінтесенцією реальності, і, як не дивно, концентрат виявляється не такий страшний, як рідкий розчин буднів.