Лише закінчуючи писати задуманий твір, ми усвідомлюємо собі, з чого нам слід його почати. (Останнє, що розумієш, коли пишеш книгу - це з чого її слід почати.)

Ходити заміж без кохання їй не веліла велика російська література.

Письменник – унікальний архіваріус, страж часу, дивний персонаж, – у його торбинці фасони одягу, марки машин, блиск жерстяного даху сараю, зім'ята серветка з швидкоплинною адресою, ледь підсохла сльоза на вилиці хохочущої дівчини, ліпнина балтій. раптом оживе і заворушиться шматочок часу, відрізок епохи... ось вже тріумф, ось радість!

Був у мене один один... Почав читати книги... Звичайно, все скінчилося депресією.

Коли пишеш роман про дорослих, точно знаєш, де зупинитися, — на весіллі; але коли пишеш про дітей, доводиться ставити останню крапку там, де тобі зручніше.

Читайте перш за все найкращі книги, а то ви й зовсім не встигнете їх прочитати.

Якщо книгу не варто читати двічі, її зовсім не варто читати.

Головне, чому вчить нас читання книг, — що лише дуже небагато книг заслуговують на прочитання.

Точність і стислість — ось перші переваги прози. Вона  вимагає думок і думок - без них блискучі вирази ні до чого не служать.

Не намагайтеся судити про книги по обкладинці.