— У тебе такі ямочки на щоках.
— Це ніздрі!

До біса красу... Я геніальна.

Краса сяє у власних очах спостерігача.

Блін, вона  із Дюнкерка. Це погано. Жодна міс Франції там не народилася.

Коли ми молоді і красиві, ми дуже жорстокі.

— Не хвилюйся, Маргаряне, красу нічим не зіпсуєш.
- Це в тебе не зіпсуєш. А в мене лише трошки чарівності та брови.

Дорога моя, у кого немає  можливості купувати справжні коштовності, для того краса і грація повинні бути єдиною окрасою; ось воістину рідкісні скарби.

Немає хороших чи поганих. Є справжнє. Справжні вчинки, особи, що ховаються за маскою, справжні почуття та емоції. Саме це робить людину красивою. Природність.

Ось краса куди веде. Ось, ось, у вир!

Краса – прокляття світу. Вона  не дає нам побачити справжніх монстрів.
(Краса - це тільки породження дитячих вражень і прикладів для наслідування.)