— Тільки самотність і береже мене.

— Ні. Людей бережуть друзі.

— Ми валізу знайшли. Дехто казав, що валізу взяв убивця. А ось він лежить у нашого улюбленого психопата.

— Я не психопат, а високоактивний соціопат, вивчи терміни!
(— Ти психопат!

— Ні, я дуже активний соціопат. Ну коли ж ти це запам'ятаєш.)

— Будь ласка, помовчіть!

— Але я й так мовчу.

— Ви думаєте, це дратує.

— Навіщо мені вдавати?

— Тому, що ти брехун, ти брешеш увесь час і всім.

— Я багато чого витворював, Джоне, але я ніколи не був симулянтом.

— Ти вдавався мертвим два роки!

— Ну... крім цього!

Жоден ланцюг не міцніший за свою слабку ланку.

— Що Майкрофт? Ти повернув флешку?

— Так. Він на сьомому небі. Залякував мене лицарством. Знову.

— Самотність — усе, що маю. Самотність мене захищає.

— Ні, людей захищають друзі.

У світі немає примар, крім тих, що криються в нас самих.

Все моє життя — суцільне зусилля уникнути тужливої ​​одноманітності наших життєвих буднів.

Немає отрути небезпечніше, ніж почуття провини.