Я не пив, був чемний, замкнутий, а оточуючих мало помічав. І нікому не давав читати своїх рукописів. Їхня думка мене не цікавила: без потреби. Мене цікавила думка Історії.

Непрочитані книги вміють мститись.

Коли я був маленьким, я хотів вирости та стати книгою. Чи не письменником, а книгою. Людей можна вбивати, як мурах. І письменників не так уже й важко вбити. Але книга!... Навіть якщо її систематично знищуватимуть, є шанс, що якийсь один екземпляр уціліє і, забутий, житиме вічно і нечутно на полицях якоїсь віддаленої бібліотеки в Рейк'явіку, у Вальядоліді, у Ванкувері.

Класика — те, що кожен вважає за потрібне прочитати і ніхто не читає.
(Класичною називається книга, яку всі хвалять і ніхто не читає.)

Творець книги - автор, творець її долі - суспільство.

... Книги в наших домашніх бібліотеках - і прочитані, і непрочитані - це найповніше відображення нас самих, з усього, що ми маємо.

Тепер вам зрозуміло, чому книги викликають таку ненависть, чому їх так бояться? Вони показують нам пори на обличчі життя.

Той, хто подобається мільйонам, завжди задоволений собою, той, хто подобається обраним, саме мука.

На відміну від хороших вин, хороші книги не старіють. Чекають та чекають на нас на поличках. Старіємо – ми.

Книги не дають по-справжньому тікати від дійсності, але вони можуть не дати розуму роздерти самого себе на криваві шматки.