Ходити заміж без кохання їй не веліла велика російська література.
Письменник – унікальний архіваріус, страж часу, дивний персонаж, – у його торбинці фасони одягу, марки машин, блиск жерстяного даху сараю, зім'ята серветка з швидкоплинною адресою, ледь підсохла сльоза на вилиці хохочущої дівчини, ліпнина балтій. раптом оживе і заворушиться шматочок часу, відрізок епохи... ось вже тріумф, ось радість!
Був у мене один один... Почав читати книги... Звичайно, все скінчилося депресією.
Коли пишеш роман про дорослих, точно знаєш, де зупинитися, — на весіллі; але коли пишеш про дітей, доводиться ставити останню крапку там, де тобі зручніше.
Читайте перш за все найкращі книги, а то ви й зовсім не встигнете їх прочитати.
Якщо книгу не варто читати двічі, її зовсім не варто читати.
Головне, чому вчить нас читання книг, — що лише дуже небагато книг заслуговують на прочитання.
Точність і стислість — ось перші переваги прози. Вона вимагає думок і думок - без них блискучі вирази ні до чого не служать.
Не намагайтеся судити про книги по обкладинці.
... одних книг мало: треба ще вміння користуватися ними... Ось це вміння і є те саме, що буде хитрішим за будь-які книги, а в книгах про нього нічого не написано... Цьому, Хомо, треба вчитися від самого життя. Книга — вона річ мертва, її як хочеш бери, рви, ламай — вона не закричить... А життя, трохи ти по ній невірно зробив крок, неправильно місце в ній собі зайняв, — тисячею голосів закриче на тебе, та ще й ударить, з ніг зіб'є.