- Ви не Достоєвський, - сказала громадянка, що збивається з пантелику Коровйовим.
— Ну, навіщо знати, навіщо знати, — відповів той.
— Достоєвський помер, — сказала громадянка, але не дуже впевнено.
— Протестую, — палко вигукнув Бегемот. - Достоєвський безсмертний!
Занадто захоплюватись чужими історіями шкідливо. Можна на все життя залишитись глядачем і так і не створити свою власну.
Нова книга - це ущелина, в яку я ніколи не заходив, але яка вже розступається переді мною, манячи в туманну далечінь.
Якщо читач може здогадатися, як скінчиться книга, її не варто й писати.
— І яка вузькість кругозору, лише найнижче в природі людини!
— Я говорю про великі і вічні зв'язки, які пов'язують усіх до одного, адже всі ми їмо, випорожнюємося, згуртовуємося і вмираємо.
— Але ж ми ще й любимо. Будуємо міста, пишемо музику, складаємо вірші — чому б не написати і про це?
- Я белетрист, а не мораліст.
— Чи не це завдання художника — людину ушляхетнити?
— Це ваше завдання, абат. А чи не моя.
Коли немає друзів, з якими можна побалакати, книжка завжди готова з тобою поговорити, піднести тобі якусь приголомшливу новину, розквітнути злегка набридле життя дивовижною картинкою.
Основна різниця між літературою та життям у тому, що у книгах відсоток самобутніх людей дуже високий, а тривіальних — низький; у житті все навпаки.
Читання є приватне, портативне, загальнодоступне, щоденне щастя для всіх і задарма.