Ця книга має пори, вона  дихає. У неї є обличчя. Її можна вивчати під мікроскопом. І ви знайдете в ній життя, живе життя, що протікає перед вами в невичерпному своєму розмаїтті.

Я в жменьці мозку весь, - я пожираю
Так багато книг, що світ їх не вмістить,
Мені не наситити жадібний апетит -
Я з голоду весь час вмираю.

Ні, ні, книги не викладуть вам одразу все, чого вам хочеться. Шукайте це самі усюди, де можна, - у старих грамофонних платівках, у старих фільмах, у старих друзях. Шукайте це в навколишній природі, у самому собі.

На світі надто багато книг, щоб усі їх прочитати за одне людське життя, і тому бажано десь провести межу, заздалегідь обмеживши сферу свого читання.

Книги, за великим рахунком, повинні тобі допомагати щось робити. Якщо це відбувається, книга хороша.

Які моральні цінності можуть бути у світі, де курити починають у 12, а читати книги майже ніколи?

Тих, хто читає книги, та тих, хто читає журнали, поділяє цілий світ.

Іноді я беру з полиці ту чи іншу книгу і навмання прочитую з неї сторінку іншу. Зрештою, читання є таким самим проявом турботи, як дружня розмова. Нехай ці книги недостатньо старі для того, щоб цінуватися виключно за свій вік, і не настільки значні, щоб привернути увагу колекціонерів, але мені подобається їх доглядати, навіть якщо їх зміст так само сумно і прісно, ​​як їх зовнішній вигляд. Яким би нудним не був прочитаний мною уривок, він ніколи не залишає мене байдужою, - адже хтось нині покійний свого часу вважав ці слова гідними того, щоб зберегти їх для нащадків.

— Писати, коли нема кому вас читати, що за ідіотська гра!
— Коли все летить у тартарари, не залишається нічого іншого, як грати в ідіотські ігри.

Все моє життя тепер - суцільний рекомендований список літератури.