Ви знаєте, як пахнуть нові книжки? Палітурка, папір, шрифт? Це як свіжий хліб для голодного.
— Людина, яка не може написати розповідь про кохання, ні на що не придатна.
— А скільки ти написала?
— Я не вважаю себе за письменника.
Я навіть помилки виправляв лише з відома автора. Не говорячи про пунктуацію. Пунктуацію кожен автор винаходить самостійно.
Я думаю, тітка була добрим редактором. Точніше, доброю людиною, доброзичливою і розумною.
Особисто я добрих редакторів не зустрічав. Хоча серед них було багато чудових людей.
Хорошого редактора я зустрів лише одного разу. Здається, на Ленфільмі. Це була якась Хеллі Руммо. Вона була естонкою і ледь говорила російською. Слабке знання мови надавало її висловлюванням особливої чіткості. Вона казала:
- Сценарій добрий. Значить, його не приймуть...
До семирічного віку, поки я жила в Москві, мені вселяли, що книги, наука, вченість - це добре. Тому, коли я переїхала в Америку, я була дуже здивована, дізнавшись, що книги — це зайве, сумнівне, мало не ганебне.
У будь-якій справі краще небагато, але хорошого, ніж багато, але поганого. Так само й у книгах.
Хороша книга не дарує тобі одкровення, хороша книга зміцнює тебе у твоїх самостійних припущеннях. Вона звертається не до жадоби інформації, а до твоїх страхів - дає зрозуміти, що ти не один, є ще хтось, кого мучать ті ж питання, що й тебе.
Ті з нас, хто справді знають Пушкіна, поклоняються йому з рідкісною палкістю та щирістю; і так радісно усвідомлювати, що плоди його існування і сьогодні сповнюють душу.
З усіх ваших нещасть і всього вашого відчаю вийде група японських письменників, про яких заговорить світ, бо писати вони не про правду Японії, а про загальну правду.
Коли величезна тиша і морок обрушується на вашу душу, тільки тоді народжуються найшаленіші ідеї. Їхнє світло підбадьорює вас, заспокоює, і ви вірите в їхню благотворність. Їхня чистота підкорює вас, їхній блиск вас радісно сліпить, і ви впевнені, що це сяйво істини. З цього моменту ви відкидаєте страхи, стриманість, готуєтеся порозумітися зі світом, підкорити простір, виплеснути своє серце на клавіатуру комп'ютера.
Я ліг зручніше, взяв«Війну і мир» Толстого, розкрив на середині і почав читати. Нічого не змінилось. Книжка так і залишилася премерзкою.