Батьки, — каже Гаррі, — не повинні кидати дітей, якщо... якщо їх не примушують.

Сновидіння маленьких дітей є дуже часто явні здійснення бажань і тому на противагу сновидінням дорослих майже зовсім нецікаві. Вони не містять ніяких важкорозв'язних загадок, але, безумовно, надзвичайно цінні як доказ того, що сновидіння по своїй суті є здійсненням бажання.

Школа не має нічого спільного із освітою. Це інститут контролю, де дітям прищеплюють основні навички гуртожитку.

Діти в кімнаті без іграшок – джерело хаосу.

Ніхто не може вибирати своїх дітей та гнути їх, куди йому хочеться. Навіть якщо їм від цього не боляче. Навіть якщо він правий – це негарно.

Я бродила серед гібридних квітів, і раптом мені подумалося:«У природі так не буває, а шкода — я тоді сконструювала б собі дуже слухняного сина».

Діти хочуть неможливого: щоб нічого ніколи не змінювалося.

Саме! Ми діти, тому багато чого не розуміємо. Тому ми в розпачі, але ми все одно намагаємося зробити хоч щось!

Діти змушують по-іншому життя дивитися. Ти починаєш не для себе жити, а для них. Сенс у житті з'являється.

Мені здається, що головне завдання батьків полягає в тому, щоб втішати дітей у випадках провалів та поразок і будити в них амбіції. Це розвиває у дітях незалежність самостійно долати труднощі, готувати їх до дорослого життя.