- Панове міністри! — почав Матіуш і випив води, бо мав намір говорити довго. — Ми вирішили, що керувати країною має весь народ, щоб увесь народ міг сказати, що йому потрібне. Але ви забули, панове, що народ - це не тільки дорослі, але також і діти. У нас кілька мільйонів дітей, і вони також мають керувати. Нехай будуть два парламенти: один – для дорослих, і там будуть депутати дорослих та міністри дорослих, а інший – для дітей, і там діти будуть депутатами та міністрами

— 30% відсотків батьків не підозрюють, що вирощують чужих дітей.
— Ні, це відбувається у 10% випадків.
— Це мами хочуть, щоби ми так думали.

Коли народилася перша дитина на світі, і вона вперше засміялася, то її сміх розсипався на тисячу дрібних шматочків і з кожного з'явилося по феї.

Мій улюблений вік, улюблені мої гарячі серця...

Якби діти зростали відповідно до наших очікувань, у нас виростали б тільки генії.

- Вона  дуже виросла.
— Із дітьми таке буває.

Торбі прагнув нових горизонтів із захопленням немовляти, що досліджує власний кулак.

Деякі діти мають звичку мислити - одна з цілей освіти полягає в тому, щоб позбавити їх її.

— Одні діти знають, чого шукають, — промовив Маленький Принц. — Вони віддають усю душу ляльковій ляльці, і вона стає їм дуже дорога, а якщо її в них відібрати, діти плачуть.

Похилого віку батьки помирають саме в той момент, коли інші люди (чоловік або дружина, дорослі діти) перестають турбуватися за них. Так, це так і буває. Адже батьки завжди хвилюються за дітей, завжди дивляться на дитину з любов'ю. Один із багатьох життєвих парадоксів!