Слід боятися виникнення думок, а зволікання у тому усвідомленні.

Я знаю, що сенс завжди є у всьому, просто він не завжди зрозумілий.

Всі хороші думки завжди приходять із запізненням, і чим краще думка, тим більше запізнення.

Сюжети своїх детективних романів знаходжу за миттям посуду. Це таке безглузде заняття, що мимоволі приходить думка про вбивство.

Іноді за наші думки нам стає так соромно, що починає здаватися, ніби оточуючі вміють їх читати.

Не варто думати про тих, хто лише займає місце у пам'яті, не даючи нічого натомість.

…Думаємо ми не образами, а словами. Думка, навіть не висловлена ​​вголос, вже втілюється у слова мозку людини. Напевно, ви помічали у багатьох людей звичку, міркуючи, ворушити губами. Це не дарма: це в голові думаючого ворушаться невимовні їм, але вже народжуються думки-слова, що рвуться у зовнішній світ. Людина«про себе» вимовляє свої думки, як речення. Іноді, втім, у мозку виникають не звукові, а мовчазні, письмові образи слів. З тих та інших і складаються наші думки. Ось що таке внутрішнє мовлення.

Ти й п'ять хвилин про мене не думаєш, а всі мої думки тільки про тебе одну.

Виявляється, якщо людину позбавити необхідності вісімнадцять годин на добу боротися за виживання, вона відразу починає думати, зараза така.

Людина перестає мислити, коли перестає читати.
(Ні про що не думає лише той, хто нічого не читає.)