Він хоче мою голову. Серце він уже потримав у руках, воно його не задовольнило, тіло … ну що є тіло? Це взагалі не мета для справжнього чоловіка. Але голова, думки мої, можливість впливати, викликати емоції, харчуватися ними, використовувати для роботи — це так.

Думка про самогубство — це велика втіха: за підтримки її пережиті багато жахливих ночей.
(Думка про самогубство – сильний втішний засіб: з нею благополучно переживаються інші похмурі ночі.)

Сни не знають заперечення. Ну, якщо ви, наприклад, весь день думали про те, як вам не хочеться їхати до Мексики, вночі уві сні вас обов'язково закине до її столиці. Вашому тілу напливатиме на«ні» і« ні», воно зреагує лише на основний предмет роздумів. Мені здається, ми цілими днями тільки про те й думаємо, як уберегти від нещасть і як уникнути втрат.

Якщо віддаєш комусь частинку свого серця, то ця людина починає повністю позичати твої думки і ні для чого іншого вже не залишається місця.

Знання тут — тільки піна, що танцює на хвилі. Один подих вітру — і піни немає. А хвиля є і завжди буде.

Коли я не можу заснути, я думаю про тебе.

Не має значення, що думають інші – оскільки вони у будь—якому разі щось подумають. Тож розслабся.

Що не кажи, а музика знецінюється не так швидко, як думки.

Так буває, коли, слухаючи музику, думаєш про«своє», і виявляється, що«своє» — це та сама музика, яку ти таки чуєш.

Якщо вірити графології, коли береш вказівний палець і обводиш їм чийсь почерк, або просто береш дерев'яну паличку чи ложку, і пишеш поверх написаних слів, то можна точно відчути, що відчував писав, коли виконував напис.