Стати невидимкою – це інша справа. На щастя, це мистецтво мають мало хто. Принцип простий – практика важка. Що зазвичай привертає вашу увагу? Шум? Те, що рухається чи блищить? Звуки або швидкий рух привертають увагу людей, нерухому людину не так легко помітити, особливо якщо він ваш добрий знайомий. Щоб стати невидимим, треба припинити рух тіла та призупинити хвильову емісію мозку. Якщо мозок функціонує (ми думаємо), то люди, що нас оточують, включаються в телепатичний зв'язок (нас бачать) і станневидимості втрачено.

І — дивна річ — це сталося, може, саме тому, що я про це думав.

Всі ми стаємо тим, чим довго уявляємо себе.

Одна єдина думка може заповнити собою неосяжність.

Ніщо не виснажує тіло і душу людей так, як виснажують тужливі думи. І ослабли люди від дум...

Поки думаєш, що сказати, роби реверанс! Це економить час.
(Поки думаєш – роби реверанс, це економить час.)

Читаючи думки на відстані, дотримуйтесь дистанції.

... обличчя людини завжди відображає його внутрішній світ, і помилково думати, ніби думка позбавлена ​​забарвлення.

Деякі думки – ті самі молитви. Є миті, коли душа, незалежно від положення тіла, – на колінах.

Як не думати про білого ведмедя? Дуже просто: думати про чорну собаку. Про зелений крокодил. Про плямистий жираф... Одне зосередження може бути переможено лише іншим.