Майже у кожному є частка штучності. Так би мовити, зовнішній бік життя. І найчастіше вона  може здаватися організованішою і охайнішою, ніж ваша. Але чим досконалішою вона  здається, тим більше підозр викликає.

Сумно, якщо в душах ціпеніють
Стремлення, поховані навіки,
Вдавання всіма почуттями володіє,
І одягає маску людина.

Зовсім не знак бездушності — мовчазність.
Гримить лише те, що пусто зсередини.

- А жінки у вас є? Цьому треба.
— У нас не така питна.
- Фінан. [господарю таверни дають монету і він проводить до огидної блудниці]
- Вона  ваша до заходу сонця, зможете швидко - встигнете обидва.
— Швидко це про нього.
— Їй, а чому я завжди повинен прикидатися незайманим?
— А хто повірить, що я незайманий?

Ти не покидьок, ти просто хочеш їм здаватися!

Вдавання доброти відштовхує більше, ніж відверта злість.

Сховай те, що говориш сам, дізнайся про те, що кажуть інші, і станеш істинним князем.

Він не повірить. Не такий дурень. Але саме тому, що не дурень, він вдасться, ніби вірить.

Що може бути важче, ніж уберегтися від ворога, який одягнув на себе маску нашого найвідданішого друга.

Людям здається, що прикидатися монстром весело, а я все життя вдаю, що я не монстр. Брат, друг, коханець – моя колекція костюмів. Дехто вважав би мене шахраєм. Я віддаю перевагу терміну«майстер перевтілень».