Брехня частіше походить від байдужості, ніж від удавання.

- Тук-тук!
— Ні, ні, ні, ні, ні, ні  ні ні! Ні, ні хера! Ні, ні. Я не збираюся... Ні.
- Хто там?
- Апельсин.
- Який на хер, апельсин?
- Котрий! Ти бісишся, бо хтось пре твою дружину в дупу!

Ти можеш вдавати, але будь обережна, бо хтось може вдавати перед тобою.

Усміхайся, хай навіть серце твоє розколюється. Всі ми, як раби в полі, надягаємо маску«все гаразд, бос», а самі не знаємо, як звести кінці з кінцями.

Коли поруч є хтось, перед ким можна не вдавати, нічого з себе не зображати - це велика удача.

Втім, мені здається, зображати з себе необізнаного трохи нечесно. Поводжуся прямо як дорослий. Може, звичайно, це лише мої проблеми, засновані на особистому досвіді, але в юності мені завжди здавалося, що краще вже вдавати, що чогось не знаєш, ніж щось знаєш.

Знайомий обертається до тебе тільки своїми найкращими сторонами, він уважний, врахувавши, він приховує свої погані властивості за маскою загальноприйнятої пристойності. Але зійдись з ним ближче, і він відкине маску, не дасть собі праці вдавати, і перед тобою постане істота така низька, натура така пересічна, слабка, продажна, що ти жахнешся, якщо ще не зрозумів, - така людина за своєю природою і засуджувати його так само безглуздо, як засуджувати вовка за вовчий апетит або кобру за смертельний укус. Суть людської натури - егоїзм. В егоїзмі і сила його і слабкість.

... вдавання - одне з найважчих діянь при легкості. Безтурботність за визначенням передбачає вміння забувати, а змушувати себе забувати вимагає саме собою зусиль парадоксально-болісних.

Жінка бере чоловіка в чоловіки з усіма його талантами та здібностями, і потім йому вже важко її вразити, хоч вона  часом і прикидається враженою.

Боже мій, як я ненавиджу все це, лавки, речі за склом, тупе обличчя товару і особливо церемоніал угоди, обмін нудотними люб'язностями, до і після! А ці опущені вії скромної ціни... благородство поступки... людинолюбство торгової реклами... все це погане наслідування добра...