Могили близьких розташовані там, де ти по них зараз сумуєш.

Кожному з нас трапляється наодинці із собою переоцінювати своїх ближніх.

Можна все життя любити людину, але так і не дізнатися, якою вона насправді…

Близькі люди не бачать погану сторону людини.

Іноді люди навіть ті, кого ти любиш і кому довіряєш, зраджують тебе.

Заради тих, хто мені дорогий, я можу згорнути гори.

Якщо ми оглянемо своє життя, з'ясується, що ми завжди бували в розлуці з тими, кого найбільше любили: чи не тому, що досить любій істоті жити разом з нами, щоб вона зробилася нам менш дорогою. Ті, хто поруч, завжди неправі.

Я вже сумую за тобою, Оскар. Я сумувала за тобою, навіть коли ми були разом. Зі мною завжди так, мені завжди не вистачає тих, хто поряд, а поряд лише ті, кого більше немає.

— Ми маємо любити ближнього.
— Хто ж ближче людині, як не вона сама?

... людина, яку ми розглядаємо поблизу, програє, тому що немає  тіней, що приховують його недоліки, а далекі туманні фігури викликають тільки повагу, і недоліки їх на відстані перетворюються на переваги.