Люди, які живуть, ні про що не думаючи, відрізняються від тих, що живуть, нічого не відчуваючи.

Цієї зими, навіть якщо ми укутаємося, холодна байдужість змусить промерзнути до кісток.

... байдужість, він відчував, може бути страшніше за боязкість - воно випарює з людини душу, як воду повільний вогонь, і коли прокинешся - залишиться від серця одне сухе місце ; тоді людину хоч щодня до стінки став — вона покурити не попросить: останнє задоволення страченого.

Людство сліпо і глухо до тих, на чию голову впала ганьба ; той, хто принижений і беззахисний, залишається самотнім і не може розраховувати на милосердя.

Найбільший гріх стосовно ближнього – не ненависть, а байдужість; ось істинно вершина нелюдяності.

Байдужість згубна. Якщо ти пробуджуєш у людях сильні емоції – це по-справжньому позитивно. Якщо люди зневажають тебе, це означає, що ти знайшов їхній голий нерв, ти втираєш сіль їм у рани. І ті люди, хто це розуміє, стають вірними та відданими.

Байдужість — найболючіший залишок кохання.

Якщо дівчина рівно дихає до героїв кіноекрану та ароматичних свічок, з нею, схоже, щось не так.

У людей тепер немає  часу одне для одного.

— Благаю, — старий вимовив незвичне для нього слово, яке вже й не вживається, бо всім давно стало зрозуміло — благати марно будь-кого про що б там не було. Не відгукуються люди на благання в наш час. Благання ближніх тільки дратують, викликають досаду, у кращому разі змішають.