Якщо щосили чекати, а вчасно не дочекатися — тоді робиться все одно.

Краще померти за ідею, аніж прожити життя байдуже.

Якщо ти хочеш, щоб хтось залишився у твоєму житті, – ніколи не стався до нього байдуже!

Ешлі, вам давно треба було сказати, що ви любите Меллі, а не дражнити мене міркуваннями про честь. Вам знадобилися роки, щоб зрозуміти це? Я значу вам не більше, ніж Белль для Батлера. Я любила образ, який сама собі... сама собі намалювала... А ви мені байдужі. Як це могло статися? Тепер не важливо...

Та тут у нас ніхто ні на кого не звертає уваги — це правило. Зараз жінок вчать кричати за небезпеки« пожежа», а не«допоможіть». Кричатиме«допоможіть», ніхто не вийде, а при крику« пожежа» біжать усі.

З ревнивих наречених виходять байдужі чоловіки.

О, дайте вічність мені,— і я віддам вічність
За байдужість до образ і років.

Важко запам'ятати речі, на які тобі начхати.

Коли в душі людини скупчується вже надто багато відчаю і горя, вони або доводять до божевілля і самогубства, або ж самі себе притуплюють - своєю власною силою і нескінченністю, так що людина нарешті деревіє якось і доходить до абсолютної байдужості до всього на світі і насамперед до своєї власної особи:«Чекати більше нічого, сподіватися нема на що. Будь що буде, а мені байдуже! Катування - так катування, смерть - так смерть! І такий стан, переважно, є результатом найбільшого озлоблення на долю і людей, результатом марно витраченої боротьби та енергії.

У цієї байдужості був власний ритм. Воно накочував і знову відпускав, а з ним і настрій стрибав з крайності в крайність, зі спеки в холод, туди-сюди, як маятник.