Деякі речі у світі прекрасні, але люди здебільшого такі нікчемні, що шкодувати життя не варто. Хто умів жити, мусить умерти.

Не мертве те, що у вічності буде,

Зі смертю часу і смерть помре.

Смерть – це трансформація. Трохи радикальніша, ніж статеве дозрівання, але нічого такого, через що варто засмучуватися.

Я знаю, що смерть сама по собі ніяк не пов'язана із позажиттєвою областю, бо двері є лише вихід з дому, а не частина його околиці, якою є дерево чи пагорб. Вийти якось треба, але я відмовляюся бачити в дверях більше, ніж дірку.

Іноді вечорами, коли я приходжу додому, мені просто хочеться лягти і померти.

Багато людей бояться смерті та темряви з однієї причини – вони бояться невідомості.

— А як це померти? Ось ти кажеш — смерть. Що це, якесь почуття?

— Так. Для тих, хто залишився жити, так. І дуже неприємне.

Смерть завжди точно знає, кого і коли вона  має забрати... Кожен з нас має свій термін і свою мету перебування на землі.

Живи, Зобаре, довго, і нехай прийде твоя смерть вчасно.

Світло існує тому, що є темрява. Життя – тому, що є смерть. Добро – тому, що є зло. Порятунок існує, тому що є прокляття.