Багато людей бояться смерті та темряви з однієї причини – вони бояться невідомості.

— Ми не можемо захистити молодь від бід. Біль має прийти і прийде.

— І що мені стояти і байдуже дивитися? 

— Ні. Передбачається, що ти повинен навчити його не боятися життя.

Потрібна чимала мужність, щоб протистояти ворогам. Але ще більше мужності потрібно, щоб протистояти друзям.

Гаррі, у цьому заплутаному, емоційному світі ніколи не знайти ідеальної відповіді. Досконалість знаходиться за межами можливостей людства, поза досяжністю магії. У кожному яскравому моменті щастя завжди є крапля отрути: розуміння того, що біль знову повернеться. Будь відвертим з тими, кого ти любиш — показуй свій біль. Страждання для людей рівносильне диханню.

- Лілі? Після стільки років?
- Завжди...

- Професоре, це правда, чи це у мене в голові?
- Звичайно, у тебе в голові, Гаррі. Ось тільки чому це не може бути правдою?

— Я шпигував заради вас, брехав заради вас, наражав себе на смертельну небезпеку заради вас. І думав, що роблю все це для того, щоб зберегти життя синові Лілі. А тепер ви кажете мені, що вирощували його як свиню для забою...
- Це зворушливо, Северусе, - серйозно сказав Дамблдор. — Чи не прив'язалися ви, зрештою, до хлопчика?
- До хлопчика? - вигукнув Снігг. - Еспекто патронум! З кінчика його палички вирвалася срібна лань, зістрибнула на підлогу, одним стрибком перетнула кабінет і вилетіла у відчинене вікно. Дамблдор дивився їй услід. Коли срібне свічення згасло, він обернувся до Снігга, і очі його були сповнені сліз.
- Після стільки років?
— Завжди, — відповів Снейп.

Дивна річ час … Могутня, а коли в нього втручаються – небезпечна.

Людина вмирає тоді, коли вмирає останній спогад про неї.

Твої страждання доводять, що ти залишаєшся людиною! Біль — доля людська...