— Я знаю, ти боїшся стосунків, Поллі. Твоє життя було схоже на автостоянку, люди весь час приїжджали та виїжджали. Не дивно, що ти не звикла прив'язуватись до когось. Ось чому я прощаю тебе за те, що ти так погано подумала про мене. - Прощаєш мене? - Так. Пробачаю тобі. Не дуже приємно думати, що жінка, яку ти любиш, легко вірити, що ти ліг із нею в ліжко заради помсти. Це прикро. - Демон? - Я люблю тебе. Я все життя робив усе, щоби не закохатися. А потім зустрів тебе, і зненацька в мене не залишилося іншого вибору. — Ти казав, що ніколине дозволиш цьому статися. — Виходить, ти знову довела мені, що я зовсім не контролюю все навколо. Ти мала рацію: я боявся відповідальності за щастя іншої людини. Я люблю тебе дуже сильно.