Реквієм по мрії.

- Ти знаєш, хто я зараз? Що я не просто самотня вдова, що мешкає в маленькій квартирці, я вже хтось, Гаррі. Усі мене люблять! Скоро мільйони людей побачать мене та полюблять! Я розповім їм про тебе і про свого батька, я розповім їм, як він любить червону сукню і як добре нам було, пам'ятаєш? Заради цього варто прокидатися вранці. Заради цього худнути та бути здоровою. Заради цього одягати червону сукню. Посміхатися заради цього, нарешті. Це наповнює змістом завтрашній день. А що маю, Гаррі? Навіщо мені стелити ліжко і мити посуд? Я це роблю, але навіщо? Я самотня. Сеймер покинув мене, ти покинув мене. Мені нема про кого дбає. Нема про кого. Що в мене є? Я самотня Гаррі. Я стара.
- У тебе єподруги, мамо.
- Це не одне і те ж. Я їм не потрібна. Тобі є, заради кого жити… Ні, Гаррі! Мені подобається так відчувати, мені подобається думати про червону сукню і телебачення, про свого батька і тебе. Тепер, бачачи сонце, я посміхаюся.