Іван Олексійович Бунін. Легке дихання

— Я в одній татовій книзі, — у нього багато старовинних смішних книг, — прочитала, яка краса має бути у жінки … Там, розумієш, стільки наказано, що всього не згадаєш: ну, звичайно, чорні, киплячі смолою очі, — їй-богу, так і написано: киплячі смолою! — чорні, як ніч, вії, ніжно граючи рум'янець, тонкий табір, довший за звичайну руку, — розумієш, довшу за звичайну! — маленька ніжка, в міру великі груди, правильно округлена ікра, коліна кольору раковини, похилі плечі, — я багато чого майже напам'ять вивчила, то все це правильно! - Але головне, чи знаєш що? - Легке дихання! Але ж воно в мене є, — ти послухай, як я зітхаю, — правда ж, є?

Цитата з книги Легке дихання, автор Іван Олексійович Бунін