Аделаїда Казимирівна Герцик

Не ви, а я люблю! Не ви — а я багата...
Для вас, як і раніше, залишилося все,
А для мене — весь світ став сповнений аромату,
Заспіло все і зацвіло...
У мою завжди нахмурену душу
Вірвалось життя, пестившись і дражнячи,
І золотом променів своїх вогнистих Забризкала
мене...
І якби я вам розповіла,
Яка там весна,
Я знаю, вам би сумно стало
І шкода себе...
Але я не розповім! Мені соромно перед вами,
Що жити так добре...
Що ви мені стільки щастя дали,
Не розділивши його...
Мені сховатися хочеться від вас сяйво світла,
Мені хочетьсяочі закрити,
І я не знаю, що вам дати за це
І як мені вам дякувати...