Юрій Нікітін. Артанія

— Тобі не відмовили, тобі лише продовжили термін. Смішно, лише на два тижні!
— На два тижні?... Та ці два тижні для мене... як два сторіччя! Як дві вічності!... Я ледве чекаю наступного дня... Ти знаєш, як я чекав цього? Як я готовий був дертися на небосхил і власними руками, спалюючи в попіл долоні, підштовхувати застигле сонце, щоб швидше закочувалося за край землі!... Я вважав, ні  — не дні! — я вважав удари серця, між ними проповзали епохи. А ти кажеш – два тижні.

Цитата з книги Артанія, автор Юрій Нікітін