Примарна краса. Говард Інлет

[Лист Часу]
Час... Кажуть, ти лікуєш усі рани, але мовчать про те, як ти руйнуєш усе хороше у світі, як перетворюєш красу на тлін. Для мене ти — ніщо інше, як скам'яніле дерево. Ти мертва тканина, яка не розкладається. Ти ніщо. [Відповідь Часу]
Якщо Любов – творець, а Смерть – руйнівник, то я [Час] – лише острів між ними. Ти не розумієш час, ніхто не розуміє час. Ейнштейн був близьким до істини, назвавши мене ілюзією. Ти не справедливий до мене, Говарде. Знаєш, чому ти написав мені? Тому що я потрібний тобі. Всі ви тільки ногоєте і скаржитесь:«у мене мало часу»,« життя коротке»,«ой, дивись, сивина пробивається»... Знаєш, день страшенно довгий і мене надміру. Я – дар  тобі! І хоча ти стоїш тут і зневажаєш мене, я обдаровую тебе, а ти витрачаєш мене. На що?! Знаєш, це я маю надсилати тобі гнівні листи.