Примарна краса. Говард Інлет

- Привіт, Говард.
- Ох. Знову заплачеш?
— Не любиш, коли я сумую?
— Ти завжди сумуєш.
- Ні. Я буваю різною. Буваю щасливою, буваю несподіваною та непередбачуваною, сексуальною, теплою, таємничою та... рідною. Я буваю рідною, ти пам'ятаєш? Ти пам'ятаєш мене? Спробуй мені довіритися!
- Довіритися? Я довіряв тобі! І ти зрадила мене! Я бачив тебе щодня в її очах. Я чув тебе у її голосі, коли вона  сміялася. Я відчував тебе в собі, коли вона  кликала мене«татом». А ти зрадила мене! Розбила мені серце!
- Ні. Я у всьому, що довкола. Я - темрява і я - світло, я -сонце і я - шторм. Так, ти маєш рацію, я була в її сміху, але я досі тут у твоєму болю. Я причина всього на світі. Єдина причина. Не намагайся жити без мене. Прошу не треба.