Уляна Сергєєва. Будні Морковкіна

Фасолінка раптом ображено пирхнула. Їй дуже сподобалося мишеня, і вона не хотіла, щоб воно йшло.
- А що тобі не подобається у нас? У нашому будинку тепло та затишно, можеш спати в ліжечку з Капусткіним, а мама готуватиме тобі різні смаколики. Не йди, будь у нас ще!
Яшик сумно глянув на зайчика:
— Фасолінко, у вас вдома і справді дуже добре, дякую вам за все. Але розумієш, для мене немає  нічого дорожчого за рідний будинок.
— Але ж ваше дупло таке маленьке! - обурилася Фасолінка.
— Так, але в нього входять моє та мамине ліжечка, наш стіл, стільці та книжкову шафу, і навіть буфет із посудом.
— Але ж у нього потрапляє дощ!
- А ти пробувала дощову воду? У лісі вона  така чиста та смачна! Ми залишаємо глечик на порозі, а потім із насолодою п'ємо цю небесну воду.
— Але ж у вас немає  плити і ніде пекти печиво! - продовжувала зайчик.
— Зате в моїй хаті пахне мамою. Горішками, насінням, жолуді. І моє ліжко із сухої соломи найкраще — просто тому, що воно моє, — пояснив Яшик.

Цитата з книги Будні Морковкіна, автор Уляна Сергєєва