Немає більших багатств на землі, ніж дружба та взаємини між людьми. Будьте добрим другом для всіх, кого ви зустрічаєте. Будьте там, де ви потрібні іншим. Приймайте людей. Любіть людей. Любіть незалежно від того, чи вони відповідають вам взаємністю. Не чекайте, поки хтось інший зробить перший крок. Будьте відкритими для всіх. Що ви можете втратити, окрім своєї самотності?

Не дуже приємно, коли тебе відвідують тільки тому, що вирішили, ніби ти помер.

— Коли я бачив тебе востаннє?
- Два тижні тому.
— Та я не про те. До цього.
— П'ять років тому… Тоді я була напівголодною та зовсім розгубленою.
- А тепер? 
— Тепер я теж голодна, але сповнена рішучості.

Невже насильство викликає лише насильство? Невже в людства таке криваве обличчя, і воно носить на плечах, як демона, що прикривається, привид відчаю і смерті?

— Власне, я взагалі нічого толком про тебе не знаю.
— Знаєш забагато. І це заважає коханню.

— А ти не чув, що скромність прикрашає людину?
- Тільки від убогих. Може, смиренні люди і цінуватимуться в майбутньому, але поки що світом правлять марнославні.

Якщо ви почуєте слова настільки правдиві, що вони завдають вам болю, пам'ятайте - істина цих слів відносна, минуща і мінлива.

Що вона  стоїть, це життя, якщо відібрати в людини дар  уявити ще раз те, що одного разу вже з нею сталося

— Подивіться, як тут гарно, коли встає сонце.
Щоб як слід насолодитися видовищем, він дістав з багажника три розкладні стільці. Простягнув журналістам склянки та налив з термоса ароматний напій.
— Чай  із бергамотом, — пояснив він. - Необхідне доповнення до магії світанку.

Я люблю ворогів, хоч не по-християнськи. Вони мене бавлять, хвилюють мені кров. Бути завжди настороже, ловити кожен погляд, значення кожного слова, вгадувати наміри, руйнувати змови, прикидатися ошуканим, і раптом одним поштовхом перекинути всю величезну і складну будівлю їхніх хитрощів і задумів, — ось що я називаю життям.