— Сподіваюся, ти не думатимеш, як би вислизнути від своїх обов'язків і втекти з міста?
— Така думка мені й на думку не спадала.
- Невже? На твоєму місці я подав би на своє обличчя до суду. За наклеп.

Хотіла б я похвалитися байдужістю до чоловічої краси, але, на жаль, не можу.

Я б крикнула тобі: "Не відпускай", але спазм стиснув бронхи. Відчуй мене без слів. Ще разок. Ну будь ласка...

- Деймон, ти йдеш із нами?
— У гості до ще однієї симпатичної дівчини? Думаєш, я проґавлю таку можливість?

Найкраще, що можна зробити, коли сльози підступають до очей без особливих причин – це змінити тему.

— О, світло моїх очей, чому Ви в окулярах?
— Та тому, що всі носять, бе-е…

І немає  іншої істоти, яка була б такою ж неживою і такою ж товариською, як людина: перше – через його пороки, друге – через його природу.

Людям властиво помилятися. Адже коли з'явився рок-н-рол, всі твердили, що гірше вже не буває, а виявилося, буває!

Всі романи закінчуються весіллям, а дарма: це все одно, що закінчувати твір на епізоді, в якому на людину в темному лісі нападають розбійники.

До найкрасивішого ніколи не дістанешся.