Знаєш вираз«з такою особою лише дітей лякати»? Так це про тебе! У тебе пика страшніша, ніж дупа у диявола!

Людина за своєю природою наївна: ми сліпо довіряємо людям, віримо в те, чого не може бути, віримо в себе... Але без віри ми ризикуємо залишитися на самоті.

[Лист Часу]
Час... Кажуть, ти лікуєш усі рани, але мовчать про те, як ти руйнуєш усе хороше у світі, як перетворюєш красу на тлін. Для мене ти — ніщо інше, як скам'яніле дерево. Ти мертва тканина, яка не розкладається. Ти ніщо. [Відповідь Часу]
Якщо Любов – творець, а Смерть – руйнівник, то я [Час] – лише острів між ними. Ти не розумієш час, ніхто не розуміє час. Ейнштейн був близьким до істини, назвавши мене ілюзією. Ти не справедливий до мене, Говарде. Знаєш, чому ти написав мені? Тому що я потрібний тобі. Всі ви тільки ногоєте і скаржитесь:«у мене мало часу»,« життя коротке»,«ой, дивись, сивина пробивається»... Знаєш, день страшенно довгий і мене надміру. Я – дар  тобі! І хоча ти стоїш тут і зневажаєш мене, я обдаровую тебе, а ти витрачаєш мене. На що?! Знаєш, це я маю надсилати тобі гнівні листи.

— Мені написав хлопець із«Друзів»!
- Художник?
- Ні, блін, Чендлер Бінг!

Який сенс жити, якщо тобі вже пояснили різницю між яблуком та велосипедом? Ось якби вкусити велосипед і осідлати яблуко, тоді б я сам дізнався, у чому різниця.

Смерть – це також пригода.

— Мені цікаво, чому ти Ріггзу розповіла про сестру, а мені ні?
— Якщо чесно, мені було соромно, а Ріґґзу все одно.
— Чому ти мене соромилася?
— І чому мені байдуже?
- Тому що ти балбес.

Без небезпеки не було б чудес, без кошмарів не було б прекрасних снів.

— Привіт, люба.
- Хто це?
- Ауч. Хіба минуло так багато часу?
- Клаус...

Ти навчив мене головному ніколи не здаватися. Ніколи!