Чому ми так погано живемо? Бо всі знають, що робити, а вдіяти вже нічого не можна.

Вміння не поспішати, не контролювати кожну дрібницю — гарна якість.

Якою б людиною не була щаслива, все їй мало.

Людині їжа дається важко, і, як вважали новгородці, непристойно приймати їжу абияк, без порядку-обряду.
Сидячи за вискобленим ножем і добіла відмитим деревом столом, працівники їли поважно і суворо. Вони дбайливо тримали скибки хліба, щоб ні крихти не впустити на землю, обережно мачали в сільничку — не розсипати б сіль.

Ніч - час втікачів! Вночі відбуваються пагони з в'язниць.

Наскільки, виявляється, легше бути кимось іншим.

Страждання не йде на благо, якщо не вміти йому протистояти, але воно приносить неоціненну користь, коли виходиш із нього переможцем.

Підтримка украй важлива штука. Коли на сходнях, подолавши півдорозі, ти відчуваєш, як у тебе тремтять коліна, тебе охоплює страх, тобі здається, що ти здурив, — найближча людина простягає тобі руку і киває: так, ти справді здурив, але в цьому немає  нічого страшного.

Танюшка давно зрозуміла, що батьківщина виживає завдяки зусиллям таких непомітних людей, як мама, які вміють радіти вже з того, що новий день настав, і нічого більшого давно не чекають.

У тому й заслуга художника: він знаходить у дурній людині проблиски найяскравішого здорового глузду; у забитій, втраченій, знеособленій людині він шукає і показує нам живі, ніколи незаглушені прагнення і потреби людської природи, виймає в самій глибині душі захований протест особистості проти зовнішнього насильницького тиску.