— Що ти від нас приховуєш, Северине?

– Нічого.

— Вічні секрети.

— А в мене від секретів волосся стає м'якшим і блискучим, — сказав Северин, пригладивши рукою свої кучері.

Якщо людина переплутала мотузкову петлю з краваткою, їй ніхто не завадить затягнути вузол тугіше...

— Так я хочу.

— Чудово. Це слова чоловіка. Ось вам моя рука.

Істинно любити можна тільки те, що вище за нас, – жінку, яка підкорить нас собі владою краси, темпераменту, розуму, сили волі, – яка буде нашим деспотом.

Любов не знає ні чесноти, ні заслуги. Вона  любить, прощає та терпить усе, бо інакше не може.

Хутра. У них є якась фізична чарівність, якій ніхто не в силах опиратися, - якась гостра, дивна чарівність.

- Може, я зачекаю на вас? Я можу постояти на варті чи…
– Ще нещодавно ти був у захваті від командної роботи.
– Це було до того, як я дізнався, наскільки мало вас турбують моральні цінності.
– Якщо ти будеш чітко дотримуватись плану, твої моральні цінності анітрохи не постраждають.

Хто дозволяє себе хльостати — той заслуговує на те, щоб його хлестали.

– Дякуйте всім богам, яких ви тільки знаєте, за Лайлу та Зоф'ю, тому що ви двоє, – Северін вказав на Енріке та Гіпноса, – абсолютно марні.
Обурений Гіпнос поклав руку на груди.
– Я був наляканий. Ти знаєш, що страх робить із кольором обличчя?
- Просвіти мене.
Гіпнос розгублено моргнув.
- Ну, я не знаю напевно, але нічого хорошого, повір мені.

Жінка, якою її створила природа і який її виховує в даний час чоловік, є його ворогом і може бути або рабом його, або деспотом, але в жодному разі не подругою, не супутницею життя. Подругою йому вона може бути тільки тоді, коли буде повністю зрівняна з ним у правах і дорівнюватиме йому за освітою та у праці.