Найгірша реакція це та, в основі якої лежить страх.

- Месьє Генсбур, Ви були на волосок від смерті, як ви збираєтеся повертатися до життя?
— Я думаю збільшити споживання алкоголю та цигарок.

— Не те, щоб люди не любили тут короля, навпаки, ми не хочемо, щоб наш улюблений король дивився і бачив, що з нами роблять. Тому ми забираємо його портрети.
— Але навіщо їх спалюєте?
— За нашого короля ми пройшли пекло. Пройшли пекло війни. Записуйте. А тепер на нас нападають у власних будинках. Ці нові копи з Белфасту вриваються в наші будинки, ґвалтують наших жінок... Не думаю, що наш король хотів би бачити все це. Тому ми розпалюємо багаття, щоби підняти тривогу.
— Чи можу я запитати, від кого ви кажете?
- Ні від кого. Я звичайна людина. У мене медалі за відвагу за Сомми. Я хочу, щоб ви написали у своїй газеті, що тут відбувається.

— Яке з усіх життів правильне?
— Кожне з цих життів правильне. Кожен шлях є правильним. Все на світі могло бути іншим, але мати той самий сенс.

— Нам більше не потрібен борець із злочинністю, якщо немає злочинності.
— Ще як треба!
— Ви більше часу проводитимете зі своєю родиною!
— Моїй...

— З вашого дозволу, уявлюся. Мене звуть...
— На цьому закінчимо. Не хочу перевантажувати пам'ять.
=============================================
— Дозвольте представитися. Мене звуть...
— Досить! Я надто з багатьма знайомився цього місяця.