Не хочу я зручностей. Я хочу Бога, поезії, справжньої небезпеки, хочу свободи, добра і гріха.

– Але якщо ви про Бога знаєте, то чому ж не кажете їм? – гаряче сказав Дикун. – Чому не даєте їм цих книжок?
– З тієї самої причини, через яку не даємо«Отелло», – ці книги старі; вони – про Бога, яким він уявлявся сторіччя тому. Не про Бога нинішнього.
– Але ж Бог  не змінюється.
– Зате люди змінюються.

На мене краще вже нещастя, ніж фальшиве, брехливе щастя.