Вербена не дає мені поринути у її голову, але, може, я хочу не в голову?

— Стефан не казав, що має брата...
— Ну, Стефан не любить хвалитися.

Давай не робитимемо невразливий вигляд, коли мені так легко тебе прикінчити.

Сьогодні був не дуже хороший, точніше, дуже хріновий день!

- Деймон, ти йдеш із нами?
— У гості до ще однієї симпатичної дівчини? Думаєш, я проґавлю таку можливість?

- Що трапилося?
- Кетрін сталася.

— А що такого особливого у цій Беллі? Едвард такий збуджений.
— Потрібно спочатку прочитати першу книгу, інакше сюжет губиться.
- Ах, сумую за Енн Райс. Вона  писала куди правдивіше.
— А чому ти не сяєш?
— Тому що я живу у реальному світі, де вампіри згоряють на сонці.

- Що, якби я сказала тобі, що Клауса можна вбити? Не тимчасово кинджалом, а по-справжньому.
— Я б сказав, що ти зневірилася і брешеш… чи п'яна. Або напившись відчайдушно брешеш.

Він був худорлявий; не такий високий, як Стефан, але з невизначеною аурою загрози, що більш ніж заповнює нестачу зростання. Він був так само бездоганно одягнений як завжди: чорні джинси від Армані, чорна сорочка, чорний шкіряний жакет, і чорні черевики, які поєднувалися з його темним волоссям, що недбало розвівається, і чорними очима.

— Я просто хочу сказати, що не всі можна зіпсувати. Аж раптом вона  добра і все тут.
— Не буває просто добрих. Ось побачиш.