— Мені не слід було так говорити, — квапливо промовив Скрімджер. — Це було нетактовно.
- Чому ж? - Тільки чесно, - озвався Гаррі.
— А якщо я змахну паличкою і нічого не станеться? - поцікавився Гаррі.
— Тоді відкинь паличку вбік і дай йому кулаком у ніс, — порадив Рон.
- А раніше ти носи вправляла?
— Ні, тільки пальці ніг доводилося вправляти. Але яка різниця!
- Е... добре, давай, спробуй.
- Епіскей! [ Чути хрускіт ]
- Ну, як я виглядаю?
— Дуже прозаїчно...
— Чудово!
- Але ж ви померли, - сказав Гаррі.
- Безперечно, - діловито підтвердив Дамблдор.
— Ти їй цікавий лише тому, що вона вважає тебе обраним.
— Так я й є обраний. Ой, вибач, жарт...
«Так ні, - обережно сказав Гаррі. — Це лист від мого хрещеного батька».
«Хрещеного? - поперхнувся дядько Вернон. - У тебе немає хрещеного батька!«Так ні, є, - голосно відповів Гаррі. — Він був найкращим другом тата та мами. Він, до того ж, засуджений за вбивство, але зараз у бігах. Йому подобається отримувати листи від мене... Він перевіряє, що в мене новенького... чи не кривдить мене хто...»
- Може, він захворів, - з надією в голосі припустив Рон.
— А може, зовсім пішов? Через те, що місце викладача захисту від темних мистецтв знову дісталося не йому?
— А може, його вигнали? - натхненно мовив Рон. — Його всі терпіти не можуть…
— А може, — промовив ззаду чийсь крижаний голос, — він зараз стоїть і чекає, коли ви двоє розкажете йому, чому ви повернулися до школи не потягом.
Він відчував, що вони втрьох розуміють одне одного настільки, що вже не потребують слів.
— Ви розумієте, що ми сьогодні займаємось невербальними заклинаннями, Поттер?
- Так, - відповів Гаррі.
- Так сер.
- Зовсім не обов'язково називати мене "сер", професоре.
Ніхто не захоче провести все своє життя в маглівському місті, якщо одного разу бачив нічне небо над Гоґвортсом.