Кохання. Час. Смерть. Ці три абстракції поєднують усіх до єдиного жителів планети Земля. Щодня ми потребуємо любові, шкодуємо, що у нас мало часу, і боїмося смерті.

Ейнштейн назвав час«нав'язливою ілюзією». Час триває не з січня до грудня і не з ранку до ночі. Ми просто вбили собі це в голову.

Скинь шкіру — знайти себе.

Ніщо не вмирає остаточно, якщо добре подумати.

[Лист Часу]
Час... Кажуть, ти лікуєш усі рани, але мовчать про те, як ти руйнуєш усе хороше у світі, як перетворюєш красу на тлін. Для мене ти — ніщо інше, як скам'яніле дерево. Ти мертва тканина, яка не розкладається. Ти ніщо. [Відповідь Часу]
Якщо Любов – творець, а Смерть – руйнівник, то я [Час] – лише острів між ними. Ти не розумієш час, ніхто не розуміє час. Ейнштейн був близьким до істини, назвавши мене ілюзією. Ти не справедливий до мене, Говарде. Знаєш, чому ти написав мені? Тому що я потрібний тобі. Всі ви тільки ногоєте і скаржитесь:«у мене мало часу»,« життя коротке»,«ой, дивись, сивина пробивається»... Знаєш, день страшенно довгий і мене надміру. Я – дар  тобі! І хоча ти стоїш тут і зневажаєш мене, я обдаровую тебе, а ти витрачаєш мене. На що?! Знаєш, це я маю надсилати тобі гнівні листи.

- Привіт, Говард.
- Ох. Знову заплачеш?
— Не любиш, коли я сумую?
— Ти завжди сумуєш.
- Ні. Я буваю різною. Буваю щасливою, буваю несподіваною та непередбачуваною, сексуальною, теплою, таємничою та... рідною. Я буваю рідною, ти пам'ятаєш? Ти пам'ятаєш мене? Спробуй мені довіритися!
- Довіритися? Я довіряв тобі! І ти зрадила мене! Я бачив тебе щодня в її очах. Я чув тебе у її голосі, коли вона  сміялася. Я відчував тебе в собі, коли вона  кликала мене«татом». А ти зрадила мене! Розбила мені серце!
- Ні. Я у всьому, що довкола. Я - темрява і я - світло, я -сонце і я - шторм. Так, ти маєш рацію, я була в її сміху, але я досі тут у твоєму болю. Я причина всього на світі. Єдина причина. Не намагайся жити без мене. Прошу не треба.

Реклама покликана показати цим людям, як наша продукція та послуги і можуть покращити їхнє життя. І що ж для цього потрібне? Кохання. Час. Смерть. Ці три абстракції і об'єднує всіх до єдиного жителя планети Земля. Ми завжди чогось прагнемо, боїмося, що чогось не маємо, і зрештою, ми купуємо це. Все тому, що кожного дня ми потребуємо любові і шкодуємо, що в нас мало часу і боїмося смерті. Кохання. Час. Смерть. Із цього й почнемо.

Яка у вас причина? Яка причина вставати вранці, є те, що ви їли, одягти те, що одягли, присівши приходити сюди? ми тут не тільки для того, щоб продавати продукти. Наше завдання – об'єднувати. Життя - це, перш за все, люди.

[Відповідь Кохання]
Ти написав«прощай». Ми не вибираємо, кого любити, і того, хто любить у відповідь. Значить, поки ти живеш, ти безсилий переді мною, бо я матерія життя, я в тобі. Я у всьому, що нас оточує.

Твої діти це не обов'язково ті, кого ти народжуєш, а ті, в кого вкладаєш частинку себе.