Я прокляв все, до чого торкаюся. Ніхто не вип'є воду, яку я пив. Навіть якщо помиратиме від голоду, не з'їсть хліба, що я їм. Коли виходжу на ринок, хулігани плюють на землю. Діти тікають, матерям стає страшно. Мене навіть не поховають разом із іншими підданими — у нас свій цвинтар. Навіть імен не напишуть на чорних надгробних каменях, щоб не проклинали ці імена. Як коваль кує підкови, як він змахує своїм молотом, також і я забираю чужі душі, жодного разу не забарившись, не дивлячись на чужі сльози, тому що я знаю, що у кожного в житті є свої обов'язки. І це моя. Я – кат. Наш Повелитель це тінь Бога на Землі. Він винесевирок, а я стану його ангелом смерті і виконаю його. До сьогодні я відрубав сотні голів, кидав петлю на шию. Бачив очі, що плакали і благали. Хто він, який скоїв злочин, грішний чи ні, не знаю. Але отримавши наказ, вирушаючи за життям, я благаю тільки про одне: Боже, благаю тебе! Аби ця людина не була невинна...

Навіть коли ти брешеш, твої очі кажуть правду.

Такою вона  була жінкою, що її очі проникали в моє серце, губи, в мій розум. Навіть єдиний погляд я не проміняв би ні на що на цьому світі. Щоразу, коли вона  вимовляла«Сулейман», я опинявся у Раю.

Не можна недооцінювати нашого ворога. Будь він хоч мурашкою, сприймайте його так, ніби він лев. Ніколи не слід забувати про це. Отоді перемога буде нашою.

Гей, сміливець, не нарікай на долю,
Не звинувачуй у своїх гріхах іншого.
Ти озирнися, побач свою провину,
Всі біди від тебе самого.
Ти не від тіні своєї страждаєш.
Що ж ти зробив, що не побачив дороги?
Що ж ти посіяв, щоби зібрати інший урожай?
Твої вчинки народжуються з душі та тіла.
Вони, як діти, прийдуть потім і схоплять тебе за поділ.

— Заберіть геть цю невиховану рабиню!
- Я не служниця! Я Хюррем! Хюррем Султан!

- Не всі люди погані. Не всі завдають зло.
— Ні, все, Маріє. Ти теж завдала його. Встромила мені ніж у спину.

Олександри більше немає. Відтепер я Хюррем.

Новий день – новий світ. Потрібно діяти.

— Ну, припини, у мене багато роботи.
— Ібрагім чи Хюррем — із ким краще працювати?
— Ти ревнуєш до Ібрагіма?
— Звичайно, він бачить частіше за мене мого султана.
— Доведеться тобі змиритись.